Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тужавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Тужа́віти, вію, єш, гл. Густѣть, крѣпнуть. Гріє сонце, а надто й вітер, то й тужавіє грязь. Могил. у.