Словарь української мови (1924)/трепетати

by Борис Грінченко

◀ трепета

Словарь української мови Борис Грінченко Т трепетати

трепетатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Трепета́ти, чу́, чеш, гл. 1) Дрожать, содрагаться, трепетать. І вся вселенна трепетала. К. Псал. 176. Легко трепече його серце. Мир. ХРВ. 40. 2) Бояться, трепетать.