Словарь української мови (1924)/травити

by Борис Грінченко

◀ травина

Словарь української мови Борис Грінченко Т травити

травиця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Трави́ти, влю́, виш, гл. 1) Варить, переварить (пищу). 2) Тратить, терять. У козака так но жити, день за днем на тім травити, щоб співати, танцювати, дівчатонька ціловати. Гол. III. 57.