Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
травити
Берлін: Українське слово, 1924

Трави́ти, влю́, виш, гл. 1) Варить, переварить (пищу). 2) Тратить, терять. У козака так но жити, день за днем на тім травити, щоб співати, танцювати, дівчатонька ціловати. Гол. III. 57.