Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
точок
Берлін: Українське слово, 1924

Точо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ тік. Ду́ти точо́к. См. Тічок. Грин. II. 350 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143. 3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладутъ брусокъ для точенія косы. Вх. Зн. 31. См. Кушка 1.