Словарь української мови (1924)/тополя

by Борис Грінченко

◀ тополька

Словарь української мови Борис Грінченко Т тополя

топорець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Топо́ля, лі, ж. 1) Тополь, Populus. Ой там в полі дві тополі, третя зелененька. Гол. 2) Води́ти топо́лю. Родъ хоровода: особымъ образомъ украшенную дѣвушку, представляющую тополю, водятъ подруги по селу и полю съ соотвѣтствующей пѣсней. КС. 1889. IX. 631. Ум. Топо́лька, топо́ленька.