Словарь української мови (1924)/топити

by Борис Грінченко

◀ топило

Словарь української мови Борис Грінченко Т топити

топитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Топи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Топить, потоплять. Веди мене, моя мати, та де вода холодніша, топи мене, моя мати, а що я найкращіша. Мет. 263. 2) Топить (печь). Чужу хату топить — свої очі сліпить. Шейк. 3) Плавить, растапливать, вытапливать. З вас деруть ремінь, а з їх бувало й лій топили. Топити скло. Выдѣлывать стекло. Шух. I. 18. 4) — молоко́. Топить молоко.