Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тип
Берлін: Українське слово, 1924

Тип, пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу („Досвіток“ Куліша, 1876).