Словарь української мови (1924)/тип
◀ тинятися | Словарь української мови Т тип |
типець ▶ |
|
Тип, пу, м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу („Досвіток“ Куліша, 1876).