Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
тимуль
Берлін: Українське слово, 1924

Тиму́ль, меж., выражающее веденіе скотины. Да прийду ж я, гою, на твою обору, ой займу ж я бочулочку до свойого дому. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1089.