Словарь української мови (1924)/тимпанник
| ◀ тим | Словарь української мови Т тимпанник |
тимуль ▶ |
|
Тимпа́нник, ка, м. Родъ барабанщика. Два тимпанники стали перед його (гетьмана) з срібними бубнами.... Сомко звелів ударить своїм тимпанникам у срібні бубни. Ущух трохи галас (у раді). К. ЧР. 335.