Словарь української мови
Борис Грінченко
Т
темниця
Берлін: Українське слово, 1924

Темни́ця, ці, ж. 1) Темная комната. Шиють шевчики у світлиці, а кравчики у темниці. Нп. Шейк. 2) Темница, тюрьма. Там стояла темниця кам'яная. Що у тій то темниці пробувало сімсот козаків, бідних невольників. АД. I. 230. Лучче було б, мій сину, на волі гуляти, як тепер із темниці в вікно виглядати. Грин. III. 690. Ум. Темни́чка, темни́ченька. КС. 1883. VI. 214.