Словарь української мови (1924)/табун
| ◀ таборянин | Словарь української мови Т табун |
табунний ▶ |
|
Табу́н, на́, м. 1) Табунъ. Вас. 197. Ой чий же то сивий коничок по табуні ходить? Грин. III. 589. 2) Стая, стадо. І тілько край ставка оставсь табун утят. Греб. 387. Дрохви, журавлі, хохітва підіймались табунами. Стор. Оселедці ходять табунами. Шейк. Табун горобців і табун мишей. Грин. II. 244. Ум. Табуне́ць, табу́нчик. Засоромивсь осміяний горобець та й покинув ріднесенький табунець. Гліб.