Словарь української мови (1924)/сюрчати

by Борис Грінченко

◀ сюрчання

Словарь української мови Борис Грінченко С сюрчати

сюсі ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сюрча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Жужжать, трещать (о насѣкомыхъ). Там коники (польові) кричали та сюрчали. Мир. ХРВ. 39. 2) Жужжать (о веретенѣ). Веретено сюрчить. Мир. Пов. I. 134.