Словарь української мови
Борис Грінченко
С
східець
Берлін: Українське слово, 1924

Схі́дець, дця, м. Ступенька (неподвижной лѣстницы); мн. східці. а) ступеньки неподв. лѣстн. б) неподвижная лѣстница. Стор. М. Пр. 65. Ей красно в него і дворі єго, тисові сінці, яворові східці. Нп.