Словарь української мови (1924)/сутий
◀ сутеніти | Словарь української мови С сутий |
сутихти ▶ |
|
Су́тий, а, е. 1) Сущій, настоящій. 2) Обильный? Дала коню вівса, сіна, а милому меду, вина, і сутую вечероньку. Гол. III. 52. Спорядили обід сутий. Рудан. I. 75.