Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сутий
Берлін: Українське слово, 1924

Су́тий, а, е. 1) Сущій, настоящій. 2) Обильный? Дала коню вівса, сіна, а милому меду, вина, і сутую вечероньку. Гол. III. 52. Спорядили обід сутий. Рудан. I. 75.