Словарь української мови (1924)/суспіль
| ◀ суспиця | Словарь української мови С суспіль |
суспільний ▶ |
|
Су́спіль, нар. 1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у. 2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц.
| ◀ суспиця | Словарь української мови Борис Грінченко С суспіль |
суспільний ▶ |
|
Словарь української мови — С
суспіль
Борис Грінченко
1924
Су́спіль, нар. 1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у. 2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц.