Словарь української мови
Борис Грінченко
С
суспіль
Берлін: Українське слово, 1924

Су́спіль, нар. 1) Вмѣстѣ, рядомъ. Кумова хата стоїть суспіль з моєю. Волч. у. 2) Сплошь. Поле суспіль засіяне буряками. Рк. Левиц.