Словарь української мови (1924)/суплікувати
| ◀ суплікатор | Словарь української мови С суплікувати |
супокій ▶ |
|
Суплікува́ти, ку́ю, єш, гл. Просить. К. ЦН. 292. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую. Котл. Ен. V. 12.
| ◀ суплікатор | Словарь української мови Борис Грінченко С суплікувати |
супокій ▶ |
|
Словарь української мови — С
суплікувати
Борис Грінченко
1924
Суплікува́ти, ку́ю, єш, гл. Просить. К. ЦН. 292. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую. Котл. Ен. V. 12.