Словарь української мови (1924)/суперечити

by Борис Грінченко

◀ суперечатися

Словарь української мови Борис Грінченко С суперечити

суперечитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Супере́чити, чу, чиш, гл. Спорить, противорѣчить, возражать. А що се ви, суперечити схотіли? МВ. (О. 1862. I. 103).