Словарь української мови (1924)/стукотій
| ◀ стукотати | Словарь української мови С стукотій |
стукотіння ▶ |
|
Стукоті́й, тія́, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.
| ◀ стукотати | Словарь української мови Борис Грінченко С стукотій |
стукотіння ▶ |
|
Словарь української мови — С
стукотій
Борис Грінченко
1924
Стукоті́й, тія́, м. Безпокойный человѣкъ, надоѣдающій своимъ стукомъ, возней. Рк. Левиц.