Словарь української мови (1924)/стужавіти

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стужавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Стужа́віти, вію, єш, гл. Затвердѣть (о размокшей землѣ, глинѣ и пр.). Не стужавіло, а потупали зараз, то й ями знать.