Словарь української мови (1924)/стрілиця

by Борис Грінченко

◀ стрілити

Словарь української мови Борис Грінченко С стрілиця

стрілка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Стріли́ця, ці, ж. 1) = Стріла. Подай мені лука й три стрілиці. АД. I. 149. 2) Сапожная колодка (ступня). Сум. у. Вас. 161. 3) Кряжъ. Воно, бач, гора б то; але по цей бік балка дуже глибом і по той бік теж; так він не балкою, а стрілицею побіг, бо, бач, рівно було. Канев. у. 4) Прорѣзанный каналъ на болотѣ. Пирят. у. 5) Раст. Saggitaria saggitaefolia L. ЗЮЗО. I. 134.