Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стріла
Берлін: Українське слово, 1924

Стріла́, ли́, ж. 1) Стрѣла. Летіла стріла уподовж села, убила стріла вдовиного сина. Нп. 2) — огняна́. Молнія. 3) Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу. 4) Часть ткацк. станка. См. Верстат. Шух. I. 256. 5) Часть маслобойни. См. Олійниця. Шух. I. 163. 6) Часть плуга. Вас. 199. 7) — водяна́. Раст. = Стрілиця 4. ЗЮЗО. I. 134. Ум. Стрі́лка, стрі́лонька, стрі́лочка. Винесла лучок і стрілочок пучок. Чуб. V. 289.