Словарь української мови (1924)/струпішати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
струпішати
Берлін: Українське слово, 1924

Стру́пішати, шаю, єш, струпіші́ти, ші́ю, єш, гл. Разложиться. Лежить козак молоденький, на нім тіло почорніло, а від вітру струпішіло. Нп.