Словарь української мови (1924)/стрепенути
| ◀ стренчити | Словарь української мови С стрепенути |
стрепенутися ▶ |
|
Стрепену́ти, ну́, не́ш, гл. Встряхнуть. І шкурою сірий бугай стрепенув. Шевч. Вони пили, полинули, крилечками стрепенули. Чуб. V. 58. Прилетіла пава, коло його впала, крилечками стрепенула та й поцілувала. Мет. 103. Мене пан за ухо стрепенув. Г. Барв. 56. Тут матінку уже не страх, а нагла радість стрепенула. Мкр. Г. 56.