Словарь української мови (1924)/стренчити

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стренчити
Берлін: Українське слово, 1924

Стре́нчити, чу, чиш, гл. Рекомендовать, указывать, совѣтовать. Ажеж ти мені стренчив таке ледащо. Кіев. г.