Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стогнати
Берлін: Українське слово, 1924

Стогна́ти, гну́, неш, гл. Стонать. Так болить, що як би не вмів стогнати, то вмер би. ЗОЮР. I. 147. Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Під ним (змієм) земля тілько стогне. ЗОЮР. II. 30.