Словарь української мови (1924)/стинати
| ◀ стилий | Словарь української мови С стинати |
стинатися ▶ |
|
Стина́ти, на́ю, єш, сов. в. стя́ти, зітну́, неш, гл. 1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. I. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають. Чуб. V. 731. 3) Стя́ти зу́би. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам'ятався. Чуб. 4) Стина́ти плечи́ма. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Лебед. у. См. Стенати.