Словарь української мови (1924)/стидкий
| ◀ стидитися | Словарь української мови С стидкий |
стидко ▶ |
|
Стидки́й, а́, е́. Заставляющій себя стыдиться, постыдный. Де ся взяв татарин, стидкий, бридкий, поганий. Макс. Сидить стидка з своім милим, да ще й обнялася. Чуб. V. 421.