Словарь української мови (1924)/становитися
◀ становити | Словарь української мови С становитися |
становище ▶ |
|
Станови́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Становиться. Казав брат сестриці: не становись на кладку. Сестриця не слухала, на кладку ступила. Чуб. V. 202. 2) Останавливаться. Кінь підо мною становиться. 3) Принимать положеніе, рѣшаться, складываться. Один Бог, одні люде, да не однаково становиться. ЗОЮР. I. 14.