Словарь української мови
Борис Грінченко
С
стайка
Берлін: Українське слово, 1924

Ста́йка, ки, ж. 1) Рядъ копенъ хлѣба. Ой у полі жито у стайки ізвито. Нп. Це моя жень, це стайка на моїй постаті. Рк. Левиц. 2) Родъ шалаша у гуцульскаго пастуха въ полони́нах. Шух. I. 188. То-же, что и застайка.