Словарь української мови (1924)/ставати
| ◀ став | Словарь української мови С ставати |
ставатися ▶ |
|
Става́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ста́ти, стану, неш, гл. 1) Становиться, стать. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. I. 6. Рече до сухорукого чоловіка: стань посередині. Єв. Мр. III. 3. Ста́ти на рушнику́. Обвѣнчаться. З Марусею на рушнику стану. Мет. 104. 2) — до чо́го. Браться, взяться, приняться за что. Сей же як до чого став...., — уся душа його в роботі. МВ. II. 11. До бо́ю, побо́ю ста́ти. Выйти на бой, вступить въ битву. Дали коня, дали зброю: ставай, синку, до побою. Pauli. Ста́ти до розмо́ви. Заговаривать, заговорить. Тоді вже не станете зо мною до розмови, як тепер. Св. Л. 61. 3) Безл. Становиться, стать; получиться. Скілько кіп у вас жита стане на десятині? О. 1862. IV. 106. 4) — за ко́го, за що. а) Замѣнять, замѣнить кого, что. Мет. 241. Він мені за дитину рідну став. МВ. II. 22. Став він мені за батька. Не стане кишка за начинку. Чуб. I. 256. б) Становиться, стать въ защиту кого, чего, заступиться. Хто за правду стане? 5) — на ко́го. Подниматься, подняться, возстать. Чи там раду радять, як на Турка стати, не чуємо на чужині. Шевч. 6) Останавливаться, остановиться. А в другий раз приходив ватажко Вовчок, та й став коло Константинова. ЗОЮР. I. 132. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. I. 40. 7) Наниматься, наняться. Я до його стала на рік. Став у царя до свинаря за підпасича. Мнж. 13. Стати під хуру. КС. 1882. X. 186. 8) Прибывать, прибыть на мѣсто. Сим конем скоро у Харькові станеш. Зміев. у. Ухватило його за серденько, став у Марусі на дворі живенько. Грин. III. 235. 9) Начинать, начать, стать. Стань його вчить, то воно й слухать не хоче. ЗОЮР. I. 13. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Став божий світ світати, стали вони на коні сідати. ЗОЮР. I. 41. Съ отриц. не. Переставать, перестать. Поки ми матір свою поважали, поти нам Бог годив; а не стали ми матки старенької знати.... не стали нас люде знати.... не стали ми в домівці на промешканні з молодими женами щастя й долі собі мати. ЗОЮР. I. 23. Не стало ні байраків, ні мелюсів ставати. АД. I. 108. 10) Наставать, настать, наступать, наступить. Гайдамаки дерли народ років може з десять, аж поки Мандебурія стала. ЗОЮР. I. 135. 11) Хватать, хватить, стать. Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Пом. № 134. 12) Происходить, произойти, случаться, случиться, явиться, оказаться. А даси те, що в тебе дома без тебе стало? Рудч. Ск. I. 101. 13) Получать, получить начало, начинаться, начаться. Не від нас ж стало, не нами й кінчиться. Посл. Стала слава, стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. Вже стає на дворі світ. Котл. Ен. II. 38. 14) Дѣлаться, сдѣлаться, стать. Пень горів, а він руки грів, та й став йому дядько. Посл. Як народивсь Христос, то которі.... хрестились, так святими стали; котрі ж плювали, то камінем стали. ЗОЮР. I. 12. Чого смутна стала, мила? Мет. 74. Як гляну на дітей, то страшно стане. МВ. II. 13. 15) Доставаться, достаться. Смійся, вражий сину, за сміх тобі стане. Чуб. 16) Обходиться, обойтись, стоить. Сімдесят карбованців весілля стало. Г. Барв. 321. Труда великого се діло стало. Полт. г. 17) — в приго́ді. Пригодиться. См. еще пригода. 18) Ста́ти на сло́ві. Сдержать слово. Супрун не став на слові. НВолын. у. 19) — на стану́, стано́чку. См. Стан. Ой тепер я доросла, на станочку стала. Гол. III. 291.