Словарь української мови (1924)/спуджувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
спуджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Спу́джувати, джую, єш, сов. в. спу́дити, джу, диш, гл. Пугать, испугать. Я їхав улицею і де взявся собака, — спудив коня. Новомоск. у.