Словарь української мови (1924)/споружити
| ◀ споружати | Словарь української мови С споружити |
споружитися ▶ |
|
Споружи́ти, жу́, жиш, гл. = Спорудити. Старий собі нову свиту споружив. Зміев. у.
| ◀ споружати | Словарь української мови Борис Грінченко С споружити |
споружитися ▶ |
|
Словарь української мови — С
споружити
Борис Грінченко
1924
Споружи́ти, жу́, жиш, гл. = Спорудити. Старий собі нову свиту споружив. Зміев. у.