Словарь української мови (1924)/спокійно
| ◀ спокійнісінько | Словарь української мови С спокійно |
спокоїти ▶ |
|
Спокі́йно, нар. Спокойно. Ум. Спокійне́нько, спокійне́сенько. Він спокійненько собі й каже. МВ. (О. 1862. III. 50).
| ◀ спокійнісінько | Словарь української мови Борис Грінченко С спокійно |
спокоїти ▶ |
|
Словарь української мови — С
спокійно
Борис Грінченко
1924
Спокі́йно, нар. Спокойно. Ум. Спокійне́нько, спокійне́сенько. Він спокійненько собі й каже. МВ. (О. 1862. III. 50).