Словарь української мови (1924)/сперечитися
| ◀ сперечатися | Словарь української мови С сперечитися |
сперти ▶ |
|
Спере́читися, чуся, чишся, гл. Перечить, противиться. Дід не сперечався. Левиц. Пов. 234.
| ◀ сперечатися | Словарь української мови Борис Грінченко С сперечитися |
сперти ▶ |
|
Словарь української мови — С
сперечитися
Борис Грінченко
1924
Спере́читися, чуся, чишся, гл. Перечить, противиться. Дід не сперечався. Левиц. Пов. 234.