Словарь української мови (1924)/спасеник

by Борис Грінченко

◀ спасений

Словарь української мови Борис Грінченко С спасеник

спасеницький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Спасе́ник, ка, м. 1) Спасающій свою душу, праведникъ, угодникъ. К. Бай. 118. К. ЦН. 290. 2) Говѣльщикъ, спасающійся. Спасеники ідуть до церкви.