Словарь української мови (1924)/смикати
| ◀ смик | Словарь української мови С смикати |
смикатися ▶ |
|
Сми́кати, каю, єш и сми́чу, чеш, одн. в. смикну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника? Екат. у. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Котл. НП. 385. Добре цівкою смикнув. Ном. № 11752. 3) Смикну́ти лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? Стор. I. 64. 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те. Г. Барв. 364.