Словарь української мови (1924)/слідець
| ◀ слід | Словарь української мови С слідець |
слідити ▶ |
|
Сліде́ць, дця́, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. II. 29.
| ◀ слід | Словарь української мови Борис Грінченко С слідець |
слідити ▶ |
|
Словарь української мови — С
слідець
Борис Грінченко
1924
Сліде́ць, дця́, м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. II. 29.