Словарь української мови (1924)/слід

by Борис Грінченко

◀ сліги

Словарь української мови Борис Грінченко С слід

слідець ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Слід, ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. У сліди́ кому́ уступа́ти. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. Слідо́к, слідо́чок, слі́донько.

II. Слід, нар. Должно, слѣдуетъ. Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід. Рудч.