Словарь української мови (1924)/слушний

by Борис Грінченко

◀ случка

Словарь української мови Борис Грінченко С слушний

слушність ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Слу́шний, а, е. 1) Надлежащій, порядочный, приличный. До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був. Борз. у. 2) Своевременный. Слу́шний час. Надлежащее, удобное время. Підожду до слушного часу. 3) Справедливый, основательный (о доказательствѣ, замѣчаніи, поступкѣ). 4) Надлежаще взрослый для работъ. Слушні вже діти. НВолын. у.