Словарь української мови (1924)/слабкий
◀ слабішати | Словарь української мови С слабкий |
слабко ▶ |
|
Слабки́й, а́, е́. 1) Слабый, свободный, не тѣсный. 2) Слабый, не умѣющій сдержаться. От брат його чванько слабкий уже на се: що начеркав, то так в дрюкарню і несе. Г.-Арт. (О. 1861. III. 101). 3) — на уто́ри. Не сдерживающій вѣтровъ. Ном. № 12408. Ум. Слабке́нький.