Словарь української мови (1924)/скупавіти

Словарь української мови
Борис Грінченко
С
скупавіти
Берлін: Українське слово, 1924

Скупа́віти, (вію, єш?) или: скупави́ти, влю, виш?), гл. Встрѣчено въ слѣд. пѣснѣ: На нашеї на вулиці все купалії молодці. Ой нема, нема найкупавшого над Івана над нашого, бо його дівка скупавіла, дівка Храсина полюбила. Чуб. III. 201. Купалий — качественное прилагательное (найкупавший); въ такомъ случаѣ не произошла-ли здѣсь фонетическая замѣна х на к? тогда было-бы: купалий = хупавий — красивый; скупавити — сдѣлать красивымъ, украсить.