Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сквапний
Берлін: Українське слово, 1924

Сква́пний, а, е. 1) = Сквапливий. 2) Падкій. Котл. Ен. IV. 11. О, він сквапний на те, щоб крадене купувати. Волч. у.