Словарь української мови (1924)/скарбник
◀ скарбний | Словарь української мови С скарбник |
скарбниця ▶ |
|
Скарбни́к, ка́, м. 1) = Скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. I. 193.