Словарь української мови (1924)/скарбець
◀ скарб | Словарь української мови С скарбець |
скарбівниця ▶ |
|
Скарбе́ць, бця, м. Зарытая въ землю посуда (горшокъ, кувшинъ, котелокъ съ деньгами). Вміраючи казав у пущі викопати під дубом два скарбці з грошима. МВ. I. 65.