Словарь української мови (1924)/скарб
◀ скарати | Словарь української мови С скарб |
скарбець ▶ |
|
Ска́рб, бу, м. 1) Сокровище, кладь. Колись наші діди над сією річкою козакували, да в сій річці скарби поховали; як будете скарби находити, будем з вами пополам ділити. ЗОЮР. I. 55. 2) Богатства, финансы, средства. На церкви накладали…, которі давнім козацьким скарбом будували. Макс. (1849), 47. Буду я з тебе великії скарби мати. Мет. 393. 3) Казна. Левч. 55. Казенное учрежденіе. А то робили ми в Раківці, мур становили у скарбу. Грин. II. 94.