Словарь української мови (1924)/скандзюбити
| ◀ скам'яніти | Словарь української мови С скандзюбити |
скандзюбитися ▶ |
|
Скандзю́бити, блю, биш, гл. Скорчить, свести. Хто охочий був битись, тому зараз кулаки повідпадають і руки скандзюбить у три погибелі. Кв.