Словарь української мови (1924)/ситити
| ◀ ситий | Словарь української мови С ситити |
ситиця ▶ |
|
Сити́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) — мед. Дѣлать изъ меду сыту. Чи ситив медок на святий вечір. Чуб. III. 347. 2) Насыщать. Отець да і мати старшого сина кляне, проклинає, із очей зганяє, середульшого сина ситить, жалує, поважає, за гостя принімає. АД. I. 113. Трупи б тліли та ситили й без того ситу землю. Мир. ХРВ. 357.