Словарь української мови (1924)/сипнути

by Борис Грінченко

◀ сипляти

Словарь української мови Борис Грінченко С сипнути

сипонути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Сипну́ти, пну́, не́ш, гл. 1) Однокр. отъ си́пати. Посыпать сразу. Сипне їм маку, — от вони поки визбірають, вона і втече од їх. Грин. II. 25. 2) Высыпать, выйти во множествѣ. От і братія сипнула. Шевч. Дітвора так і сипнула в сад. МВ. (О. 1862. III. 69).