Словарь української мови (1924)/сипати
| ◀ сипання | Словарь української мови С сипати |
сипатися ▶ |
|
Си́пати, плю, плеш, гл. 1) Сыпать. Сип сюди борошно. Чи засміється, чи застидиться, — так искри і сипле з очей. Г. Барв. 293. Так аж снігом сипле за шкуру. Ном. № 4397. 2) Лить, наливать. Ой п'є козак да горілочку, а шинкарочка сипле. Грин. III. 316. Ой сип сирівець та криши опеньки. Шевч. Сип воду! Kolb. I. 34. 3) Лить, отливать изъ металла. Шух. I. 273, 275, 281—284. 4) О сѣти: выбрасывать въ воду. Сипати невід. (Стрижев.). 5) Шоссировать, мостить камнемъ (дорогу). Дорога широка, сипана камньом. Гн. I. 11.