Словарь української мови (1924)/себелюбий
◀ себелюбець | Словарь української мови С себелюбий |
се-б-то ▶ |
|
Себелю́бий, а, е. Себялюбивый, эгоистическій. Шевч. II. 159.
◀ себелюбець | Словарь української мови Борис Грінченко С себелюбий |
се-б-то ▶ |
|
Словарь української мови — С
себелюбий
Борис Грінченко
1924
Себелю́бий, а, е. Себялюбивый, эгоистическій. Шевч. II. 159.